Saint-Julien-le-Pauvre: церква

Церква коротко

Сен-Жульєн-ле-Повр розташована за адресою 1 Rue Saint-Julien le Pauvre у 5-му окрузі, на Лівому березі, неподалік від старовинних вулиць Латинського кварталу й через річку від Нотр-Дам. З вулиці вона виглядає скромно: простий західний фасад із круглим вікном і поруч — грубий пеньок вежі, яку так і не добудували. Усередині й відчувається вік: середньовічні колони, ранньоготичні склепіння та іконостас із позолочених ікон ділять один невеликий простір. Церква є діючою парафією, домом для мелькітської греко-католицької громади з 1889 року, а також залою, де проводять концерти класичної музики.

Від притулку для паломників до пріоратної церкви

Писемні джерела простежують притулок для мандрівників і паломників без грошей, із каплицею, присвяченою святому Жульєну, на цьому місці ще з VI століття. Найдавніші будівлі були зруйновані нормандськими нападниками у IX столітті. На початку XII століття власність перейшла до клюнійських ченців пріорату Лонпон, які відбудували її. Джерела пов'язують назву церкви з Юліаном Гостинним, Юліаном Ле-Манським і Юліаном з Бріуда — трьома святими, які носять одне ім'я, тому й розповіді про присвяту різняться. Притулок важливий для цієї історії, бо пояснює місце церкви на паломницькому шляху: мандрівники без грошей могли знайти тут прихисток, а паломники, що прямували Каміно й проходили через Лівий берег, у деяких джерелах пов'язані з цим місцем.

1160-ті: будівництво поруч із Нотр-Дам

Церкву, яку ви бачите сьогодні, почали будувати у 1160-х роках, у ті самі роки, коли на острові зводився собор Нотр-Дам. Роботи почалися в романському стилі, а більша частина будівлі — рання готика. Хор має ранні шестидільні нервюрні склепіння й був задуманий триповерховим, хоча третій поверх так і не звели. Скульптура хору перегукується з Нотр-Дам, і, можливо, її створили ті самі майстри. Нава має чотири прогони, з обох боків — бічні нефи, а стрілчасті арки спираються на круглі колони.

Капітелі, латаття та гарпія

Погляньте вгору на капітелі — різьблені верхівки колон. Антиквар XIX століття Фердинанд де Гієрмі нарахував їх понад 150, майже всі різні, і на багатьох вирізьблено листя латаття та інших водяних рослин. Одна колона XII століття несе гарпію — істоту з тілом птаха й обличчям жінки. Це дрібні деталі, які легко пропустити у вечірньому світлі, але саме завдяки їм публіка, що приходить на концерт заздалегідь, має на що дивитися, поки музиканти налаштовують інструменти.

Університетська церква

Церква стояла поруч зі школами середньовічного Парижа, і Паризький університет проводив у ній збори та заняття в Середні віки. Тож церква була частиною студентського життя задовго до того, як стала місцем, куди відвідувачі приходять по музику. Цей зв'язок згас, коли університет перемістився, і до XVII століття церква стала звичайною парафіяльною. Те, що збереглося сьогодні, — це великий фрагмент середньовічної будівлі, а не вся вона, і це варто знати перед відвідуванням: церква, яку ви бачите, — це вкорочений, латаний, багато вживаний уцілілець, і саме в цьому її чарівність.

Втрата і повернення, від XVII століття до 1826 року

У XVII столітті нава втратила два західні прольоти, і було зведено новий фасад — саме ту просту браму, яку ви бачите тепер. Під час Французької революції церкву закрили й використовували як соляний склад. 1826 року вона повернулася до католицького богослужіння, а в XIX столітті була відреставрована. Сьогодні вона під охороною: джерела зазначають її як історичну пам'ятку, класифіковану 1846 року, що визначає правила, за якими її можна змінювати й утримувати. Історія втрат і повторного використання допомагає зрозуміти, чому інтер'єр здається нерівним і жилим, а не відшліфованим. Ніщо тут не сприймається як показний експонат, і це частина її привабливості.

Мелькітська церква від 1889 року

1889 року церкву передали мелькітській греко-католицькій громаді, для якої вона стала першою парафією в столиці. Мелькітська греко-католицька церква — це східна католицька церква в повному сопричасті з Римом, яка веде своє коріння до християнської громади Антіохії. Вона дотримується візантійського обряду — традиції, що формує й інтер'єр, який ви бачите, з іконами замість більшості статуй. Парафіяльні богослужіння відбуваються в тій самій залі, що й концерти, тож церква — це живе місце поклоніння, а не музей.

Іконостас

Різьблений дерев'яний екран з ікон, що відгороджує вівтарну частину, називається іконостас. Цей виготовив у Дамаску столяр Ґірґі Бітар, і його урочисто відкрили 1891 року. У 1950-х настоятель звелів зрізати верхній ярус, щоб відкрити вид на апсиду, і це прибрало ряд ікон. Реставрація, завершена 2012 року, відновила екран у первісному вигляді. Разом із середньовічними колонами довкола іконостас — це той образ, який запам'ятовує більшість відвідувачів. Окремий путівник на цьому сайті пояснює, як його читати.

Дадаїзм у наві, 1921 рік

14 квітня 1921 року митці руху дадаїстів обрали цю церкву для прогулянки. До гурту входили Трістан Тцара, Андре Бретон, Філіп Супо та Франсіс Пікабіа, і цей день згадують як дадаїстську екскурсію. Це короткий епізод, але він показує, як давно церква відома в Парижі як химерний, характерний куточок Лівого берега — місце, куди люди йшли навмисно.

Відвідування та відвідування концерту

Міська сторінка церкви містить адресу та зазначає, що церква доступна, зі знімним пандусом для двох сходинок біля входу; радить заздалегідь зв’язатися з церквою. Регулярних годин роботи там не вказано, і зазначено, що години можуть змінюватися, тож перевіряйте того самого дня. Надійний спосіб опинитися всередині — забронювати місце на концерт, який триває близько 65 хвилин; приходьте завчасно й роздивіться, перш ніж почнеться музика. Square René-Viviani, маленький парк поруч із церквою, — природне місце, щоб зачекати. Концертний путівник на цьому сайті охоплює дати й квитки, а станція метро та RER Saint-Michel — найближчий великий транспортний вузол.

Читати далі: Концерт у Saint-Julien-le-Pauvre

Кому це не підходить

Ця церква не для вас, якщо ви хочете величний соборний інтер’єр, довгий перелік мистецьких творів або гарантований доступ у вибраний вами час. Вона невелика, передусім це парафіяльна церква, і її двері підкоряються розкладу парафії. Відвідування може бути обмежене під час служб. Вона також не замінює великий готичний собор через річку, який належить до зовсім іншого масштабу відвідування. Якщо вам хочеться однієї тихої години в старій паризькій залі з музикою всередині, вона цілком підходить.